У Кременчуцькому краєзнавчому музеї реставратори з Харкова відновлюють унікальні експонати

У Кременчуцькому краєзнавчому музеї працюють реставратори: родина вимушених переселенців з Харкова безкоштовно допомагає зберегти безцінні експонати.

Про це розповідає директор музею Алла Гайшинська:

З дитинства ми всі знаємо, що чарівники існують, і діють вони за допомогою особливих слів та зрідка жестів: промовив, що забажалося, змахнув чарівною паличкою – і ось тобі маєш все готовеньке.

А я вам розповім про інших чарівників, які працюють руками, а ще, звичайно, головою та небайдужим серцем.

У зв’язку з лихом, яке розбило життя і долі тисяч українців – жорстокою і безжальною російсько-українською війною – наш музей, як і багато інших, тимчасово припинив експозиційну діяльність, тому відвідувачів ми не приймаємо. Пішохідні екскурсії та науково-освітні заходи на території бібліотек чи інших закладів, куди запрошують наших наукових співробітників, проводяться на замовлення.

А в музеї основне наше завдання – це науково-дослідницька робота, паспортизація нових надходжень і зберігання фондів. Вершиною ж хранительської діяльності будь-якого музейного закладу є реставрація. У нашому музеї, на превеликий жаль, реставратора нема.

Та одного дня сталося диво. До музею звернулися співробітники Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, які тимчасово мешкають у нашому місті, і запропонували свою допомогу в обстеженні, консервації та реставрації музейних предметів із дерева.

Коли я, трохи затинаючись від радісної несподіванки, почала пояснювати, що коштів на реставрацію у нас нема – Володимир Авенірович Проскуряков з посмішкою заспокоїв: вони з сином і колегою Євгеном усе зроблять безкоштовно. Уявляєте? Безкоштовно!!!

Високий клас роботи співробітників Харківської філії ННДРЦУ ми вже мали нагоду оцінити. Тому, звичайно ж, ухопилися за пропозицію, як мовиться, обома руками.

Ось уже не перший тиждень працюють з нашими предметами із групи зберігання «Дерево» ці чудові спеціалісти і прекрасні люди, захоплені своєю справою, про яку вони знають майже все. Слухати Євгена Володимировича Проскурякова – це ніби побувати на лекціях в університеті. Щоправда, працюють реставратори переважно мовчки, лише зрідка перекидаючись словами; в основному стоячи, часто тривалий час зігнувшись над столом.

Керуючись золотим принципом «не зашкодити», реставратори-чарівники обережно очищають дерев’яні ночви, салотовки, ковші, коромисла, ложки, тарелі, вигадливі завитки меблів від багаторічних нашарувань пилу і забруднень. Спеціальними інструментами поступово, по міліметру, випрямляють деформації дерева. Почаклувавши над якимись особливими розчинами, ледь вловимими рухами ніби стирають з дерев’яних поверхонь окремі тріщини і дрібні сколювання. А вже потім предмет консервують – покривають захисним лаком.

Але відреставрований та законсервований предмет залишається музейним; він не втрачає автентичності та зовсім не справляє враження банального новотвору-підробки, виготовленого за сучасними технологіями. Експонат просто “згадує” свою первозданність під руками справжніх спеціалістів.

Зараз психологи радять нам думати про хороше, будувати і обов’язково озвучувати плани на майбутнє. Отже, віримо, що зовсім скоро на нашу землю повернеться такий жаданий мир. А ми зможемо відвезти до Харкова на реставрацію відібрані спеціалістами меблі ХІХ – початку ХХ століть із будинків Володарського, Соколова, Прихожих, оскільки з ними реставраторам треба працювати в стаціонарних умовах.

Від імені усіх кременчужан, яким дорога історія і культура рідного краю, щиро вдячні Володимиру Авеніровичу та Євгену Володимировичу Проскуряковим, спеціалістам Харківської філії ННДРЦУ, за неоціненну допомогу.

Здоров’я вам і наснаги, терпіння і безкінечної любові до своєї шляхетної, такої важливої і трохи чаклунської справи!

А.Гайшинська

Фото Антоніни Рогової. Ілюстрації з експозиції музею Ігоря Артеменка (2007 р.).