До 130-річчя Дмитра Тьомкіна, кременчужанина, який підкорив Голлівуд

Тьомкін Дмитро Зіновійович – американський композитор українського походження, який отримав чотири нагороди «Оскар». Він народився 10 травня 1894 року в місті Кременчуці Полтавської губернії в заможній єврейській родині.

Його батько, Зіновій Іонович Тьомкін, був лікарем і на початку 1890-х років відкрив медичну практику в Кременчуці. Мати – Марія Давидівна Тартаковська – представниця однієї з найвідоміших єврейських сімей міста, була вчителькою музики і викладала гру на фортепіано. Саме мати давала перші уроки музики маленькому Дмитру. Разом з Дмитром музики навчалися дві його сестри — Тетяна та Жанна. У 1900 році сім’я Тьомкіних жила в будинку по вул. Херсонській ( зараз – вул. Лейтенанта Покладова). А в 1904 році родина переселилася на вул. Докторську (зараз – вул. Академіка Маслова).

У 18 років хлопця прийняли до консерваторії у Петербурзі, де він навчався по класу фортепіано у Фелікса Блуменфельда та Ізабелли Венгерової, а по класу композиції, гармонії і контрапункту у знаменитого Олександра Глазунова. Через кілька років Тьомкін почав сам заробляти собі на життя. Він акомпанував балерині Тамарі Карсавіній і легендарному акторові французьких комедій Максу Ліндеру під час його гастролей в Санкт-Петербурзі. Аби заробити перші кишенькові гроші, акомпанував у кінотеатрах для німих фільмів, цей досвід за десяток років принесе йому чималі гроші. Період життя Тьомкіна в Санкт-Петербурзі співпав із такими політичними подіями, як повалення царя і двома революціями. Після 1917-го року він був організатором грандіозних музичних дійств нового часу, наприклад, брав участь у музичному оформленні постановки “Штурм Зимового Палацу”. 1920 року відбувся ще один масштабний проєкт, у якому брали участь тисячі виконавців, серед яких було 500 музикантів і 125 балетних танцівників.

Втім, музикант невдовзі приймає рішення емігрувати до Європи. В 1921 р. Тьомкін виїхав до Берліну, тому що життя в більшовицькій Росії давало небагато надії на успіхи в музичній кар’єрі. Тьомкін навчається в Берліні, гастролює в Парижі, а наслухавшись розповідей Шаляпіна про “країну можливостей”, виїжджає до Сполучених Штатів Америки.

Чергового музиканта Штати зустріли холодно – вдалося лише знайти роботу піаніста в балетній трупі. Її керівниця Альбертіна Раш невдовзі стане дружиною Тьомкіна і зрештою прокладе йому шлях до Голлівуду. У той час як Тьомкін продовжував давати концерти як соло-піаніст, Альбертіна ставила балетні покази і дорогі музичні постановки. Однією з них була “Рапсодія в стилі блюз” Джорджа Гершвіна, в якій Тьомкін виконував головну партію фортепіано.

Якось режисери “Метро Голдвін Маєр” попросили Альбертіну зробити для їхніх мюзиклів кілька постановок. Музику для них вона, звісно ж, довірила написати чоловікові, і саме ці твори привернули увагу продюсерів. В 1929 році починається голлівудська кар’єра Тьомкіна, якій він спочатку завдячував своїй дружині. С початку 30-х років він стає одним з провідних композиторів Голлівуду. Починаючи з 30-х років, країну охопила Велика депресія — населення не мало грошей відвідувати концерти, тож Тьомкін цілковито присвячує себе кіноіндустрії. Береться за будь-які замовлення, часто вони настільки незначні, що ім’я навіть не вписують у титри.

У 50-х роках він стає композитором з найвищими гонорарами. 1953-й рік став вирішальним – стрічка “Рівно опівдні” була під загрозою провалу. Продюсери стрічки запустили на радіо ротацію саундтреку з фільму і він миттю посів перші місця в чартах, привернувши тим самим увагу публіки. На церемонії “Оскар” Тьомкін забрав із рук Уолта Діснея одразу дві нагороди: за музичне оформлення та пісню. Віджартовувався, що почувається, як мама чудових близнюків. Ще два «Оскари» він отримав за музику до фільмів «Високий та могутній» в 1954-1955 рр. та «Старий та море» в 1958-1959 рр. Тьомкін не тільки писав кіно-музику, але й виступив як продюсер у відомому американському вестерні «Золото Маккени» в 1969 році. В написанні музики йому «допомагали» Чайковський, Штраус, Бетховен і Моцарт.

Створивши музичне оформлення до понад 160 стрічок, виходець з Полтавщини остаточно закріпив появу нової професії – кінокомпозитора, для якого не потрібні концертні зали та яскраві афіші. Їх замінили кінотеатри і фінальні титри.

Критики не переставали дивуватись, як йому вдається настільки точно відчути дух прерій. Він же коротко відповідав: “Бо степ є степ, а між козаками і ковбоями є чимало спільного”.

В 1967 році, поховавши кохану дружину Альбертіну та переживши напад грабіжників, Тьомкін виїхав до Європи, де й мешкав до кінця свого життя.

У 1972 році Тьомкін одружився вдруге. Його обраницею стала англійка Олівія – Синтія Петч, із перського сімейства, разом з якою він оселився в Лондоні (Великобританія), де прожив останні роки. Сімейство Петч мали резиденції в Лондоні і Парижі, де Тьомкін насолоджувався, граючи на фортепіано класичну музику.

Серед нагород Дмитро Тьомкін ще мав шість «Золотих глобусів»: за найкращу музику до фільмів «Рівно опівдні» (1953 р.) та «Аламо» (1961 р.), «Гармати острова Навароне» (1962 р.) та «Падіння Римської Імперії» (1965 р.), за найкращу пісню «Безжалісне місто» з однойменного фільму (1962 р.) та «Світ цирку» з однойменного фільму (1965 р.). Він був нагороджений двома французькими орденами Почесного легіону (кавалер та офіцер ордену) та іспанським Хрестом кавалера Ордена Ізабелли Католицької.

Останньою роботою Тьомкіна у великому кіно стала музика до біографічної драми Ігоря Таланкіна “Чайковський”, яку поставили в 1969 році в СРСР, а головну роль в картині виконав Інокентій Смоктуновський. Працюючи над музикою до цього фільму, Тьомкін уперше з 1921 року і востаннє у житті побував на батьківщині. Світова прем’єра фільму відбулася 18 вересня 1970 року, картина з успіхом демонструвалася в усьому світі, а в 1971 році фільм “Чайковський” був номінований на дві премії “Оскар” – за найкращу музику (Дмитро Тьомкін) і як кращий фільм на іноземній мові.

Помер Дмитро Зіновійович Тьомкін 11 листопада 1979 року в Лондоні на 86-у році життя, але поховали його там, де він прославився – в Сполучених Штатах Америки, в місті Глендейл, у Каліфорнії.

У Кременчуці згадують Тьомкіна – іменем видатного композитора названо конкурс молодих піаністів-імпровізаторів, який кілька років поспіль приймало місто. В 2016 році один з кременчуцьких провулків був перейменований на честь Дмитра Тьомкіна.

Селезньова І.Г., зав. відділу науково – освітньої роботи
Кременчуцького краєзнавчого музею