Август 2016
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Апр    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  

Европротокл Корупція Судья Хабар

Для вывода облака тегов WP_Cumulus необходим Flash Player 9 или выше. Бесплатные русские шаблоны для WordPress.

Мой адвокат в Москве.

postheadericon ПРОБЛЕМИ РОЗШУКУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Виконавче провадження — це важлива заключна частина діяльності із захисту поруше­них прав та інтересів, коли рішення юрисдикційних органів добровільно не виконуються. Розгляд справ — виключно судова функція, а виконання рішення відповідною посадовою особою — функція виконавчої влади. Проте виграти спір у суді для стягувача ще не означає, що його вимоги будуть обов’язково задо­волені. Досить поширеним є явище, коли виконавчий лист повертається без стягнення. У зв’язку зі значними перевантаженями в роботі державних виконавців досить часто розшук майна боржника, окрім зацікавленої сторони, ніхто не бажає проводити. Стягнення коштів з боржника іноді, здається, неможливо здійснити. Так, навіть транспортний засіб, на який накладено арешт, важко реалізувати оскільки спочатку його треба знайти. Розшук осіб чи майна за цивільними справами умовно поділяється на обов’язковий, коли суддя за певними категоріями справ зобов’язаний оголосити розшук, та необов’язковий (або факультативний), коли ініціатива розшуку може належати як позивачеві, так і суду. Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника — юридичної особи, а також майна боржника здійснює Державна виконавча служба, а розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржни­ка здійснюють органи внутрішніх справ. Постанова про розшук транспортного засобу повинна виконуватись підрозділами органів внутрішніх справ , які залучаються до проведення виконавчих дій та уповноважені прово­дити розшук. Порядок розшуку транспортного засобу боржника, співробітництво при цьому органів внутрішніх справ та Державної виконавчої служби, недоліки у законодавстві, що регламентує здійснення виконавчого провадження, та в самій процедурі розшуку та вилучення авто, можливі перспективи щодо вдосконалення розшуку та права стягувача при цьому -вивчення та аналіз цього кола питань є метою дослідження даної статті. Розшук та вилучення транспортного засобу боржника на практиці виявляється досить складною та довгою процедурою, яка далеко не завжди закінчується на користь стягувача. По-перше, доцільно визначити випадки, стягнення в яких може бути звернено на транспо­ртний засіб боржника. Так, згідно зі ст. 50 За-кону України «Про виконавче провадження», в першу чергу, відбувається звернення стягнення на грошові кошти боржника: готівку, рахунки в банках, цінні папери, у разі ж їх недостатності для задоволення вимог стягува­ча чи відсутності стягнення звертається на належне боржникові інше майно (в нашому випадку транспортний засіб), за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Важливим є те, що боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. На практиці державному виконавцю далеко не завжди відомий стан рахунків боржника і відповідні запити він не робить, відразу арештовуючи майно боржника. Виходячи з вищесказаного, просто змоделювати ситуацію, коли відсутність необхідної інформації про майновий стан боржника при-зведе до того, що вилучити транспортний засіб не можна, оскільки боржник має право вимагати, щоб стягнення було звернено на інше майно. Проте сам державний виконавець по­винен дотримуватися вимог забезпечення та виконання відповідних рішень, а тому може й не звертати увагу на пропозицію боржника. Для того, щоб у майбутньому не допустити виникнення подібної ситуації, доречно було б вирішити питання про вільний і швидкий до­ступ державного виконавця до інформації про боржника, тим більше, що у ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержу­вати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію. Чинний нині порядок розшуку майна полягає у направленні до відповідних органів запитів та отриманні відповідей. Зазвичай на це витрачається багато часу, що призводить до зволікання процесу виконання рішень, оскільки у державних виконавців немає до-ступу до баз даних та реєстрів. Однією з умов належного та якісного виконання рішень повинен бути доступ держав­ного виконавця до інформації про рахунки боржників і відомостей про рух коштів на цих рахунках. Проте умови розкриття банками інформації на запити державних виконавців не сприяють повному та своєчасному вико­нанню рішення. Інформація про стан банків­ських рахунків може бути розкрита банківсь­кими установами лише щодо конкретної юридичної або фізичної особи суб’єкта підприємницької діяльності, тільки на виконання виконавчих документів, виданих на підставі рішень судів. Крім фінансових установ, дер­жавні виконавці повинні мати змогу оперативно отримувати відомості про банківські рахунки боржника в податкових органах, які на сьогодні формують і ведуть Державний ре­єстр фізичних осіб — платників податків, інших обов’язкових платежів та Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб, Реєстр великих платників податків тощо. Також органи внутрішніх справ, а саме служба ДАІ, веде Єдиний державний реєстр, у якому зберігаються дані про зареєстровані транспортні засоби та відомості про їх влас­ників, автоматизовані обліки викрадених та вилучених транспортних засобів, власників посвідчень водія, про дорожньо-транспортні події та адміністративні правопорушення. У даний момент державний виконавець не має можливості доступу та користування цими базами даних. Відповідно до підпункту 3 п. 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24 березня 2008 р. № 261/2008 на Кабінет Міністрів України було покладено обов’язок забезпечити створення механізму прямого доступу спеціально визначених посадових осіб Державної виконавчої служби до офіційних електронних баз та реєстрів, які містять інформацію про зареєстровані за бор­жниками транспортні засоби, рухоме та нерухоме майно, отримані доходи тощо. У нашому випадку доступ державних виконавців до автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Автомобіль» Міністерства внутрішніх справ України дозволить оперативно вирішу-вати питання щодо розшуку транспортного засобу боржника, накладення на нього арешту та звернення на нього стягнення. Щоб уникнути низки проблем, пов’язаних із розшуком транспортного засобу боржника, стягувачу доцільно вчинити такі попереджу-вальні заходи. Під час судового розгляду справи стягувач повинен подати заяву про забезпечення позову та заяву про вжиття за-побіжних заходів (на підставі ст. 62-1 ЦПК) шляхом накладення арешту на майно боржника, з обов’язковим проханням суду не по­відомляти боржника про розгляд даної заяви згідно із ч. 2 ст. 62-4 ЦПК. Приймаючи останню, суди часто вимагають стягувача вказати чітко, на яке саме майно необхідно накладати арешт, якщо ж стягувачу це відомо (наприклад, є відомості про транспортний засіб боржника), то, звичайно, краще це зазначити, щоб питання арешту було вирішене якнайшвидше. Якщо ж про наявність майна невідомо, то стягувач має право послатися на ст. 62-1 ЦПК, яка не вимагає конкретизації майна боржника . Якщо ж ці дії не були вчинені своєчасно, то стягувачу залишається звертатися до державного виконавця й чекати позитивних результатів роз­шуку транспортного засобу боржника. Проблеми розшуку транспортного засобу боржника супроводжують стягувача від моменту відкриття виконавчого провадження і до його закінчення. Так, наприклад, одночасно існують різні точки зору щодо переліку дій, які повинен вчинити стягувач для того, щоб державний виконавець виніс постанову про розшук транспортного засобу боржника. Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може винести постанову про ого­лошення розшуку майна боржника, в тому числі й транспортного засобу, за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати ви­трати на розшук та авансувати зазначені ви-трати відповідно до закону. Тут до кінця не зрозуміло, що законодавець мав на увазі: перша точка зору свідчить про те, що стягувач повинен лише дати письмову згоду на по­криття витрат, пов’язаних із розшуком, та письмову згоду авансувати витрати. За другою ж точкою зору, письмова згода повинна супроводжуватися дією, тобто перерахуванням коштів на рахунок державної виконавчої слу­жби, які б становили відповідний авансовий внесок з боку стягувача. Державні виконавці здебільшого дотримуються другої точки зору і, посилаючись на від­повідні норми, вимагають вчинити авансування витрат і тільки після цього виносити поста­нову про розшук транспортного засобу. Але коли неоднозначною є сама норма закону, чи можна вважати їх дії цілком правомірними? Питання про те, яким повинен бути аван­совий внесок, дуже доречне, адже законодав­цем не передбачений ні механізм розрахунку суми авансу, ні його межі, тобто авансувати можна 100 грн, а можна 5 тис. грн. Стаття 48 зазначеного закону, що має назву «Авансування витрат на виконавче провадження», трактує авансовий внесок як «певну грошову суму для здійснення витрат або покриття їх частини» . Не дають відповіді також Інструкція «Про проведення виконавчих дій» та «Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ». На практиці ці прогалини законодавства Державна виконавча служба заповнює каль­куляційними розрахунками органів внутрішніх справ, адже, відповідно до закону, саме вони уповноважені безпосередньо проводити розшук. Але природу цих підрахунків визначити не можна, бо ОВС не надає платних по-слуг з розшуку транспортних засобів. Важко не погодитися з тим, що доцільним є лише часткове покриття витрат органів внутрішніх справ на розшук транспортного засобу боржника. Адже громадяни, сплачуючи по-датки, фактично вже авансували витрати органів внутрішніх справ, і не тільки на розшук автоборжника, але й на всі інші дії, крім тих, що надаються на платній основі відповідно до чинного законодавства. Наступна проблема полягає у невиправданій багатоетапності процесу розшуку, адже спочатку стягувач робить авансовий внесок на розрахунковий рахунок державної виконавчої служби, а потім остання перераховує їх на відповідний рахунок ОВС. Дещо зайвою вважаємо тут середню ланку, бо особі, яка у від-повідному порядку отримала постанову про розшук транспортного засобу, було б значно легше відразу звернутися до органів ДАІ та внести відповідні кошти для покриття витрат. Доцільним є і внесення такого виду розшуку до переліку платних послуг, що надаються ОВС, на договірній основі. Це б не тільки спростило процедуру розшуку, а й вирішило питання про остаточну вартість послуг та по­требу їх авансування. Відповідно до переліку платних послуг, що надаються ОВС, та їх вартості, можна виділити такі послуги, що стосуються розшуку транспортного засобу, а саме: а) доставка, зокрема з використанням спеціальних транспор­тних засобів, затриманих або технічно не-справних транспортних засобів до місця збе­рігання (за 1 км 10 грн); б) зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції (за першу добу -18 грн, за кожну наступну – 10 грн). У попередньому переліку послуг, що діяв до 2007 p., був передбачений також пункт про «забезпе­чення нагляду за дорожнім рухом у конкретно визначених місцях і ділянках вулично-дорожньої мережі (за замовленням юридичних та фізичних осіб)». У своїй сукупності ці послуги могли б стати аналогом розшуку транспортного засобу й використовуватися органами ДАІ до моменту опрацювання від­повідних недоліків законодавства. Проблемним також є питання законності вилучення конкретного транспортного засобу боржника на підставі виконання постанови про розшук транспортного засобу, яка вине­сена державним виконавцем. У жодному за-коні не закріплена процесуальна форма взаємодії органів ДАІ та Державної виконавчої служби. Закон України «Про міліцію» поши­рюється на працівників ДАІ, через те що остання є підрозділом МВС, але в ст. 10 не прописані обов’язки працівників міліції вилучати на таких засадах транспортний засіб боржника . Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на під­ставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У нашому ж випадку прогалини законо­давства підміняються відомчими норматив­ними актами, що, звісно, не мають сили зако­ну. Серед них: наказ Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції України № 607/56/5 від 25 червня 2002 р. «Про затвер­дження інструкції «Про порядок взаємодії ор­ганів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусово­му виконанні рішень судів та інших органів», наказ МВС № 1111 від 13 листопада 2006 р. «Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України», в якому в ст. 7 «Обов’язки та права працівників ДПС» зазначено, що працівники ДПС зобов’язані виявляти й затримувати відповідно до чинного законодавства транспортні засоби, що знаходяться в розшуку або використовуються з протиправною метою, та водіїв, що зникли з місця скоєння ДТП [9; 10]. Звідси виникає питання про законність дій, по-перше, праців­ників ДАІ, коли вони примусово зупиняють та вилучають транспортний засіб особи, а по-друге, безконтрольність такої діяльності та відсутність відповідальності з боку державних виконавців за досягнення результату фактично призводить до того, що розшуком та за-тримання транспортного засобу боржника ніхто не займається, і стягувачеві пощастить, якщо через декілька років такий бажаний для нього автомобіль буде знайдено. Остання проблема, що потребує вирішення, полягає в якості, а звідси й терміні проведення розшуку транспортного засобу. На жаль, через завантаженість ОВС розшук у цивільних справах не є пріоритетним напрямком у роботі міліції. Практика свідчить, що після отримання постанови про розшук транспортного засобу останній заноситься до бази ви-крадених автомобілів і на цьому постанова вважається виконаною. Зарубіжний досвід показує, що розшуком можуть займатися не лише державні органи, а й недержавні, наприклад, приватні організації. їх переваги — це більш якісне виконання доручень (через матеріальну зацікавленість), новітня матеріально-технічна база, відносно короткий термін тощо. На жаль, кількість невиконаних судових рішень, які набрали законної сили, з кожним роком тільки зростає. За статистикою, … нашій державі фактично виконується лише 1520 % судових рішень, що підлягають примусовому виконанню. Відповідний показник у розвину-тих країнах Європи в середньому перевищує 80 % від загальної кількості судових рішень. Це пояснюється тим, що у більшості країн ЄС нарівні з державними органами, відповідаль­ними за примусове виконання судових рішень, успішно функціонують і приватні служби, які надають такі кваліфіковані послуги. Лише за останній рік інститут недержавного виконання запроваджено в Казахстані (1 вере­сня 2009 р.) та Грузії (1 липня 2009 p.). В Україні органи Державної виконавчої служби не справляються з покладеними на них законодавством функціями, тому доцільно, щоб держава частково наділила приватних суб’єктів повноваженнями у цій сфері. Певні позитивні зрушення в напрямку роз-витку виконання судових рішень зараз є очевидними. Так, 22 вересня 2009 р. до Верхов­ної Ради України подано проект Закону України «Про присяжних виконавців». До розробки цього законопроекту активно долучилися експерти Міністерства юстиції та Центру комерційного права. Законопроект активно обговорювався громадськістю й отримав досить позитивну оцінку серед вітчизняних фахівців права та міжнародних експертів. Проектом закону пропонується запровади­ти інститут присяжних виконавців, які діяти-муть поряд з органами державної виконавчої служби та надаватимуть можливість стягувачам самостійно обирати особу, яка здійснюватиме відновлення їх порушених прав після прийняття відповідного рішення судом чи іншим уповноваженим органом. Відповідно до законопроекту присяжним виконавцем є спеціально уповноважена державою особа, на яку покладається виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначених Законом України «Про виконавче провадження». Перехід до недержавних форм виконання рішень судів буде відбуватися поступово. Передбачається, що на першому етапі запровадження недержавних форм виконання рішень судів здійснюватиметься під постійним контролем з боку Міністерства юстиції України, а сфера дії присяжних виконавців матиме дещо обмежений характер. Як зазначено в самому законопроекті, компетенція присяжного виконавця щодо виконання рішень обмежена пе­реліком випадків, коли рішення повинні виконуватися виключно органами державної виконавчої служби (коли боржником або стягувачем є держава; про відібрання дитини; про примусове вселення/виселення; у спорах, що виникають з корпоративних відносин; рішення у сфері земельних відносин тощо). Та-ким чином, присяжні виконавці будуть працювати переважно в приватній сфері, виконуючи, зокрема, рішення про стягнення майна боржника. І навіть у приватних зобов’язаннях стягувач може обирати, до кого йому звертатися: до державного виконавця чи до присяжного. Отже, компетенція присяжних виконав­ців буде поширюватися і на забезпечення стяг­нення транспортного засобу боржника, а в разі необхідності – і його попереднього розшуку. Позитивною відмінністю присяжних вико­навців від Державної виконавчої служби є те, що присяжні виконавці зацікавлені у швид­кому виконанні рішення суду, оскільки від цього залежатиме їхня винагорода. Проект Закону України «Про присяжних виконавців» зазначає, що дії присяжного виконавця з виконання рішень є платними. Винагорода присяжного виконавця встановлюється залежно від суми вимог стягнення за виконавчим документом або у фіксованих сумах, що стягуються за вчинення виконавчих дій, причому граничні ставки винагороди присяжного виконавця встановлює Кабінет Міністрів України. Таким чином, ключові переваги запровадження недержавних форм виконання судо­вих рішень полягають у тому, що в найближчому майбутньому це дозволить підвищити якість надання послуг із примусового вико­нання рішень через встановлення договірних відносин, запровадити конкуренцію у процесі виконання рішень, розвантажити державні органи, зменшити бюджетні витрати, збіль­шити надходження до бюджету за рахунок сплати податків присяжними (приватними) виконавцями. Проте, окрім позитивних змін, які обіцяє проект закону «Про присяжних виконавців», у ньому є й певні прогалини, наприклад, не розглянуто питання щодо можливості повернення виконавчого документа стягувачу присяж­ним виконавцем, не роз’яснено обставин, за яких присяжний виконавець має право це вчинити. Доцільним, на нашу думку, є обме­ження цього права випадками, коли сам стягувач бажає зупинити виконавче провадження, адже в майбутньому всі позитивні зміни, які передбачає інститут присяжних виконавців, просто зійдуть нанівець, стягувач так і залишиться найбільш безправним і незахищеним, бо щохвилини йому можуть повернути виконавчий лист, а не очікуване майно боржника. Той факт, що держава готова передати частину своїх повноважень у сфері виконав­чого провадження присяжним виконавцям, є не чим іншим, як свідомим спрямуванням України до розвитку громадянського суспіль­ства. На етапі розбудови нового для українсь­кої правосвідомості інституту недержавного виконання рішень, слід погодитися зі словами депутата Верховної Ради України Ю. Мірошниченка, що «виконавець — це не той, хто застосовує силу і примус, а той, хто є партнером стягувача і допомагає йому виконати судове рішення». Тому систему виконання рішень потрібно докорінно змінювати. Таким чином, за результатами дослідження проблеми розшуку транспортного засобу бор­жника доцільно виділити окремі моменти, що потребують вирішення. По-перше, потрібно підвищити відповідальність власне боржників, бо Закон України «Про виконавче провадження» у 99 % випадків опікується не стягувачем як стороною, що виграла судовий процес, а боржником. По-друге, слід забезпечити доступ державних виконавців до державних реєстрів, баз даних МВС, ДПА, платників податків, що позитивно вплине на скорочення термінів проведення виконавчих дій. По-третє, потрібно вдосконалити законодавство, яке передбачає можливість розшуку транспортного засо­бу боржника як платної послуги, що надаватиметься ДАІ. Необхідно законодавчо обґрун­тувати калькуляційні розрахунки ОВС щодо розшуку особи боржника, дитини чи транспортного засобу. По-четверте, слід визначити порядок взаємодії ОВС та Державної вико­навчої служби, встановити строк виконання постанови про розшук транспортного засобу, встановити відповідальність державного виконавця за контроль за виконанням постанови. По-п’яте, доцільно передбачити відповідальність державних органів за невиконання запитів присяжних виконавців, внести з цього приводу відповідні зміни до законодавства; розглянути питання щодо можливості повер­нення виконавчого документа стягувачу присяжним виконавцем та доцільність обмеження цього права випадками, коли сам стягувач бажає зупинити виконавче провадження.

Головний спеціаліст Бурнос С.В.

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon Черговий скандал у справі «ніжинських робінгудів»

Правозахисники «ніжинських робінгудів» звинувачують адміністрацію Чернігівського слідчого ізолятора у перешкоджанні лікуванню їхніх підзахисних. У двох фігурантів гучної справи виявлено тяжкі захворювання. За словами адвокатів, один із засуджених потребує термінової госпіталізації. Днями захисник Андрія Бондаренка (у підсудного виявлено тяжку патологію судин головного мозку) подав скаргу до обласної прокуратури на дії працівників пенітенціарної служби. Натомість у пенітенціарній установі запевняють, у стінах СІЗО ув’язнені отримують належну медичну допомогу. Нині слідчі обласної прокуратури проводять перевірку.

Провадження у справі «ніжинських робінгудів» триває понад два з половиною роки, однак до сьогодні так і немає остаточного рішення. Судовий розгляд справи в Апеляційному суді Чернігівської області, який мав відбутись 22-го листопада, втретє перенесено, цього разу через хворобу одного з обвинувачених. Наступного засідання суду варто очікувати вже третього січня 2013-го року. Фігурант справи Анатолій Попович, пославшись на тяжку недугу, вже дав згоду, щоб розгляд апеляції відбувся без нього.
Але доки суди вирішують долю обвинувачених, пенітенціарна система знищує їх фізично. Принаймні так заявляють адвокати колишніх ніжинських спортсменів.
– Владислав Попович, якому приписують роль ватажка, неодноразово стверджував, що його ініціатива у боротьбі з наркоторгівлею пов’язана з трагедією, внаслідок якої ледь не загинув його молодший брат Анатолій, – каже захисник Владислава Поповича Катерина Нікітюк. – Анатолія також зробили членом «банди» і судили разом з іншими. Наприкінці листопада хлопцю, який має суттєві розлади здоров’я, стало зле.

За результатами аналізів у нього виявлено гепатит типу B. Зі слів адвоката, адміністрація СІЗО відхрещується від імовірності зараження обвинуваченого під час утримування його під вартою. Катерина Нікітюк переконує, керівництво пенітенціарної установи навіть не ізолювало хворого від інших ув’язнених, а лікар медичної частини написав лише список потрібних ліків.

– Анатолія утримують під вартою два з половиною роки, а інкубаційний період хвороби пів року. Отже ніде, окрім як у СІЗО, він заразитися не міг, – запевняє адвокат старшого Поповича. – Інше запитання: як саме? Єдине, що Анатолій пригадує, так це те, що в СІЗО він лікував зуби.

За словами лікаря-інфекціоніста Чер­нігівської центральної районної лікарні Мілади Оліференко, вірус гепатиту В може передаватися статевим шляхом або через ін’єкції нестерильними шприцами. Повітряно-крапельним шляхом цей вірус не передається.

Як пояснила Катерина Нікітюк, окрім Анатолія Поповича тяжко хворіє ще один фігурант справи. Мова йде про Андрія Бондаренка, котрий вже кілька місяців не може дочекатися стаціонарного лікування. Лікарі виявили у нього тяжку патологію судин головного мозку, внаслідок якої відмирають мозкові клітини. За словами його захисників, адміністрація СІЗО чинить перешкоди у його лікуванні.

– В лікарні навіть тримають для нього окреме місце, – каже Катерина Нікітюк. – Адвокат Бондаренка розмовляла з начальником Чернігівського СІЗО про потребу у стаціонарному лікуванні свого підзахисного, але той їй відмовив, – продовжує захисник. – Звісно, вона вимушена була написати заяву до прокуратури.
Натомість в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області відмовляються надавати інформацію про хвороби підозрюваних. Проте там відкидають ймовірність зараження у слідчому ізоляторі. У відомстві також запевнили, що адміністрація Чернігівського СІЗО всіляко сприяє лікуванню ув’язнених.

– Хворим надають кваліфіковану медичну допомогу у стінах слідчого ізолятора, а родичі ув’язнених передають потрібні медикаменти, – сказали у прес-службі відомства.
Останню крапку у скандалі поставить прокуратура області. Там підтвердили інформацію щодо проведення перевірок за двома згаданими інцидентами.
Нагадаємо, Деснянський райсуд Чер­нігова 29 травня оголосив вирок у кримінальній справі стосовно шести осіб, які боролися з розповсюдженням наркотиків у Ніжині і яких журналісти охрестили «ніжинськими робінгудами».

На підставі матеріалів кримінальної справи суд виніс вирок, за яким вин­них засуджено на строки від 7 до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно з матеріалами слідства, члени організованої злочинної групи, до складу якої входили троє неодноразово судимих за тяжкі злочини громадян, протягом 2009-2010-го років скоювали озброєні напади та силовий захват жителів Ніжина та області, завдавали їм тілесних ушкоджень, зокрема із застосуванням вогнепальної зброї, вимагали гроші.
Водночас, підсудні на чолі із Вла­диславом Поповичем наголошують, що вони боролися з розповсюдженням наркотиків у Ніжині. Колишні спортсмени затримували наркоділків, вивозили за місто, били, вимагаючи зізнань. За повідомленнями ЗМІ, їхня діяльність на кілька місяців паралізувала у Ніжині функціонування мережі розповсюдження наркотиків.

Віталій НАЗАРЕНКО

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon Судья и члены его семьи убиты и обезглавлены в День работников суда в Харькове

В квартире многоэтажки жестоко убили четырех человек. Обнаружил убитую семью близкий родственник, когда пришел к ним в гости. Милиция не исключает, что мотивом убийства могла стать профессиональная деятельность судьи

Четырех человек убили и обезглавили в Харькове семью местного судьи, сообщили в МВД.

- В 13-20 к оператору «102» поступило сообщение от близкого родственника семьи, что в одной из квартир многоэтажки, расположенной в Московском районе города Харькова, он обнаружил четыре обезглавленных тела: 58-летнего владельца помещения, его 59-летнюю женщину, их 30-летнего сына и его 29-летнюю сожительницу, — говорится в сообщении МВД Харькова, передает УНН.

На место преступления прибыли начальник ГУ МВД Украины в Харьковской области Виктор Козицкий, начальник Харьковского городского управления милиции Николай Фоменко, прокурор Харьковской области Геннадий Тюрин.
По данным СМИ, убитый — судья Фрунзенского районного суда Харькова Владимир Трофимов. Погибший много лет работал во Фрунзенском суде.
Правоохранители сообщили, что трупы действительно обезглавлены, однако, как преступник пробрался в квартиру и какие были его мотивы – им неизвестно. В то же время они не отрицают, что мотивом убийства могла стать профессиональная деятельность судьи.
Последнее заседание убитый судья Фрунзенского райсуда города Харькова Владимир Трофимов провел 12 декабря. Он рассматривал иск об выплате алиментов на содержание несовершеннолетнего ребенка. Информация об этом есть в Едином реестре судебных решений.
А вот последним уголовным делом, которое рассматривал Трофимов стало ДТП. Он приговорил водителя,который задавил пешехода, к трем годам лишения свободы с испытательным сроком на один год.
За последний месяц Трофимов рассматривал дела, которые касались имущества, бракоразводные процессы и уголовные дела, где фигурировали небольшие кражи.
- Мы рассматриваем все версии, в том числе и профессиональную деятельность. У нас целый ряд версий выдвинут. Какая окажется верной — покажет практика, — сказал начальник ГУ МВД Украины в Харьковской области, сообщает «Интерфакс-Украина».

Расследование убийства проводит следственное управление облуправления милиции, кроме того, оно находится на контроле руководства областной прокуратуры.

Напомним, 15 декабря в Украине отмечается День работника суда.

http://focus.ua

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon УКРАЇНА СЕРЕД «ЛУЗЕРІВ» В РЕЙТИНГУ СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ

Україна посіла 152 місце в індексі сприйняття корупції, складеному міжнародною правозахисною організацією Transparency International у 2011 році.

Україна має лише 2,3 бали і поділяє сходинку разом з Таджикистаном, відстаючи від Росії, Білорусі і Азербайджану (всі 143 місце, 2,4 бали). Україна розташована поруч із такими країнами як Уганда, Того, Республіка Конго, Гвінея-Бісау, Кенія, Лаос тощо.

З найближчих сусідів вище за Україну опинилися Молдова (112 місце, 2,9 бали), Румунія (75 місце, 3,6 бали), Словаччина (66 місце, 4 бали), Грузія (64 місце, 4,1 бали), Угорщина (54 місце, 4,6 бали), Польща (41 місце, 5,5 балів).

Очолює рейтинг Нова Зеландія (9,5 бали), на другому місці — Данія і Фінляндія (по 9,4 бали), на третьому — Швеція (9,3 бали).

В Індексі сприйняття корупції оцінені 183 країни і території, оцінка за шкалою від 0 (дуже високий рівень корупції) до 10 (дуже низький рівень).

Індекс ранжирує країни і території, відповідно до їх рівня сприйняття корупції в державному секторі. В оцінці використані різні джерела інформації про корупцію. Індекс заснований на оцінках і опитуваннях громадської думки, проведених незалежними і авторитетними інститутами.

Українська правда

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon Сегодня день юриста!!!

Развелось кругом юристов,
Как нерезаных собак.
Каждый вас легко и быстро
Облапошит просто так!

Каждый вам предложит помощь
И обчистит ваш карман.
А вы стойте, словно овощ,
Покупаясь на обман.

Мы юристов поздравляем,
От натуги сбились с ног.
Хитрости, ума желаем.
Вот такой наш поздравок!

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon СБУ затримало суддю-хабарника

Як повідомила сьогодні прес-група УСБУ в Полтавській області, співробітники обласного управління Служби безпеки спільно з Генеральною прокуратурою України затримали суддю господарського суду Полтавської області під час одержання хабара. Встановлено, що посадовець вимагав від чоловіка 3500 доларів США за винесення рішення на користь одного з комерційних підприємств області.
15 серпня ц.р. на підставі отриманих матеріалів передачі першої частини хабара у розмірі 4000 гривень Генеральною прокуратурою України стосовно судді порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.368 (одержання хабара) Кримінального Кодексу України.
17 серпня ц.р. правоохоронці затримали суддю на «гарячому» під час одержання другої частини хабара у розмірі 3 тисяч доларів США. Слідство триває.

http://panorama.pl.ua

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon Кабінет Міністрів спростив порядок реєстрації транспортних засобів

27 червня 2012 року Уряд прийняв постанову, якою передбачено скасування обов’язкового дослідження транспортних засобів під час проведення їх державної реєстрації (перереєстрації) чи зняття з обліку, збереження номерного знака за транспортним засобом при перереєстрації його на іншого власника у межах одного регіону, а також ще кілька моментів, які суттєво спрощують процесреєстрації транспортних засобів.
Постанову розроблено Міністерством внутрішніх справ України на виконання Національногоплану дій на 2012 рік щодо впровадження програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможнесуспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава»
Документ передбачає спрощення існуючої процедури державної реєстрації транспортних засобів, зокрема в частині    скасування обов’язкового дослідження транспортних засобів під час проведення їх державної реєстрації (перереєстрації)  чи зняття з обліку, а також обов’язкового пред’явлення транспортного засобу при перереєстрації у зв’язку зі зміною місця проживання власниката при відновленні втрачених або зіпсованих документів.
Крім того, постановою також передбачена можливість прямої перереєстрації транспортногозасобу з одного власника на іншого при його відчуженні, а також проведення добровільного експертного дослідження транспортного засобу виключно на письмову вимогу власника.
Власники транспортних засобів матимуть можливість зареєструвати чи перереєструвати їх незалежно від місця своєї реєстрації чи проживання або регіону реєстрації транспортного засобу.  Також постановою Кабінету Міністрів  передбачена можливість збереження за бажання власника номерного знака за транспортним засобом при перереєстрації на іншого власника у межах одногорегіону.
Постанова врегульовує порядок державної реєстрації самостійно складених транспортнихзасобів, а також приводить у відповідність до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» у частині унеможливлення відмови в проведенні державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів уразі, коли їх власники або уповноважені на їх використання особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.
Правоохоронці прогнозують, що прийняття акта дозволить спростити процедуру державної реєстрації транспортних засобів та зменшить кількість нарікань з боку громадян на роботу реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС.

Постанова врегульовує порядок державної реєстрації самостійно складених транспортних засобів, а також приводить у відповідність до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» у частині унеможливлення відмови в проведенні державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів уразі, коли їх власники або уповноважені на їх використання особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.
Правоохоронці прогнозують, що прийняття акта дозволить спростити процедуру державноїреєстрації транспортних засобів та зменшить кількість нарікань з боку громадян на роботуреєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС.

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon ГПУ возбудила дело против крупного таможенного чиновника

Замначальника Киевской облтаможни обвиняют во взяточничестве.

Генпрокуратура возбудила уголовное дело против замначальника Киевской облтаможни Сергея Наумова по подозрению в коррупции.

Об этом говорится в сообщении пресс-службы Генпрокуратуры.

По информации ведомства, Наумов при посредничестве частного предпринимателя требовал и получил от представителя одной из коммерческих структур взятку в особо крупном размере за решение вопроса о беспрепятственном таможенном оформлении груза в зоне деятельности таможенного поста «Восточный терминал» Киевской областной таможни.

Дело против Наумова возбуждено по признакам преступления, предусмотренного частью 4 статьи 368 Уголовного кодекса (требование взятки служебным лицом), а против его пособника — по признакам преступления, предусмотренного частью 5 статьи 27 (пособничество в требовании взятки) и части 4 статьи 368.

При этом пресс-служба не сообщает дату возбуждения дела.

http://lb.ua

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon Начальник райотдела МВД попался на взятке: 8 тысяч за свободу

Милиционер вместе со своим заместителем брали деньги с преступников.

Начальник райотдела милиции и его заместитель попались на взятке — правоохранители за 8 тысяч гривен собирались отпустить на свободу хулигана.

Об этом сообщили в пресс-службе прокуратуры Днепропетровской области.

Как выяснилось, следователь требовал от подозреваемого в хулиганстве взятку в размере 8 тысяч гривен за изменение меры наказания. За эти деньги подозреваемого должны были отпустить под подписку о невыезде, а соучастник пообещал не инициировать вопрос об аресте.

Теперь злоумышленникам грозит лишение свободы на срок от 5 до 10 лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок от 3 лет и с конфискацией имущества.

http://dp.vgorode.ua

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS

postheadericon Судья, деньги, УБОП

За наложение минимального взыскания судья сначала требовал $900, а когда их получил, то решил, что это недостойная оплата и потребовал еще $300

Работники Управления по борьбе с организованной преступностью Главного управления Министерства внутренних дел Украины во Львовской области задокументировали факт получения взятки судьей одного из судов области.

Как сообщила пресс-служба ГУБОП Украины, установлено, что в производстве служителя Фемиды находилась административное дело в отношении местного жителя, который нарушил правила о валютных операциях (ст. 162 Кодекса Украины об административных правонарушениях). За наложение минимального взыскания и возврат части полученных средств судья сначала требовал $900, а когда их получил, то решил, что это недостойная оплата и потребовал еще $300.

Кроме этого, он узнал, что аналогичные материалы в отношении этого же лица являются в производстве другого судьи, и предложил заняться улаживанием и этот вопроса, оценив свои услуги в $1 тыс.

Сотрудниками управления по борьбе с организованной преступностью собрано достаточно доказательств, в результате чего Генеральной прокуратурой Украины возбуждено уголовное дело по признакам преступлений, предусмотренных ч. 3 ст. 368 (взяточничество) и ч. 2 ст. 369-2 (злоупотребление служебным положением) Уголовного кодекса Украины.

Сейчас решается вопрос о снятии со злоумышленника статуса неприкосновенности. Судье грозит лишение свободы сроком до десяти с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет и с конфискацией имущества.

http://news.eizvestia.com

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • Delicious
  • LinkedIn
  • StumbleUpon
  • Add to favorites
  • Email
  • RSS